Розвиток дрібної моторики рук розвиває і вдосконалює наш мозок, коли ми перебуваємо у віці малого дитини. Коли ж ми зростаємо, активація дрібної моторики наших рук займається вже іншою роботою — не навчання, а зціленням …
Навіть у дуже важких пацієнтів арт-терапія усуває апатію і безініціативність, призводить до стійкої ремісії, часто замінюючи собою медикаментозне лікування. Що вже говорити про дію арт-терапії на здорових людей!
Арт-терапія давно вже покинула кабінет медика-психотерапевта, а також лікаря-реабілітолога і вийшла в найширші народні маси. Вона і діагностує стан людини, і лікує, і приносить то глибоке позитивне «відчуття себе», яке ми називаємо «щастям» … А все тому, що арт-терапія задовольняє найголовнішу фундаментальну потребу людини — потребу в самоактуалізації … Не секрет, що дуже багато людей, проживаючи зовні цілком успішне життя, нехтують цією базовою потребою, що викликає хронічну незадоволеність своїм буттям-в-світі, просто — робить нас нещасливими.
Але найяскравіші результати (видимі відразу ж, і неозброєним оком) арт-терапія дає тоді, коли до неї вдаються в стані сильного стресу. Ось тут їй немає рівних, серед інших психотерапевтичних методик.
Однак, як то кажуть, не треба доводити себе до такого стану, коли ми вже кидаємося робити з собою хоч що-небудь (хоч арт-терапію!), Аби відступили: депресія, панічний страх, психосоматичні симптоми запущеного неврозу в нашому улюбленому тілі. .. Арт-терапію потрібно застосовувати регулярно, «за три роки до хвороби», в якості постійної профілактики стресу.
Чому ж? Справа в тому, що творча діяльність має унікальну властивість: вона виносить на поверхню (аркуш паперу, наприклад) все потаємне, що ми не усвідомлюємо і що підспудно нас душить …
«Правопівкульне» малювання, ліплення та ін. Обходить спритно цензуру нашої свідомості, яке зазвичай не пропускає негативні думки, справжні переживання і взагалі все що відноситься до глибоких несвідомим процесам. «Цензура свідомості» не пропускає слова — але вона безсила перед образами, перед вибором колірних плям, перед карлючками …
Перша і головна заповідь арт-терапії
Ви повинні назавжди забути сором’язливість, відображену словами типу: «Я не художник» або «Намальовану мною корову легко сплутати з собакою»! Завдання «намалювати красиво» взагалі не ставиться і навіть протипоказана. Тут перед нами стоїть зовсім інше завдання: виплеснути, вималювати весь накопичений стрес, щоб поліпшити стан свого здоров’я.
Друга заповідь арт-терапії
Малюнок (або скульптура або інсталяція) повинні аналізуватися в першу чергу самим автором, а не психотерапевтом. У разі, якщо Ви працюєте одні, то про психотерапевта і його інтерпретаціях взагалі не може йти мови. Чому так? Справа в тому, що арт-терапія є так званої «інсайт-орієнтованої» методикою, тобто вона націлена на досягнення інсайту. Що ж це таке? Українською психологи перевели слово «інсайт» як «АГА-Ефект». Це означає, що аналізуючи (тобто по простому — споглядаючи) своє творіння, людина сама розуміє дещо таке про себе і свою проблему, чого не скаже йому ні за які гроші ніякої, навіть самий навчений практикою психотерапевт … Більш того, вважається, що пацієнт, ну майже ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ сам прийти до такого розуміння.
Це буває не з першого разу і ніколи відразу ж після завершення малюнка. Але це буває завжди. Тому створений «шедевр» потрібно відкладати в сторону і повертатися до нього час від часу, розглядаючи з різних ракурсів і в різному настрої.
Третя заповідь арт-терапії
У будь-якому випадку, навіть якщо ви з працею розумієте: чим і для чого Ви сечас займаєтеся, навіть якщо до інсайту Вам ще далеко, — пам’ятайте, що арт-терапія лікує вже по факту, за фактом того, що Ви це робите. Ви можете не розуміти механізм, але після створення малюнка Вам вже стане легше. Пам’ятайте про це завжди.
Які ж існують загальні вправи арт-терапії та рекомендації?
Рекомендації по арт-терапії
По-перше, якщо Вас душить агресія та інші дуже негативні, руйнівні емоції — Вам завжди варто віддати перевагу — ліплення. У цьому випадку малюнок буде Вас тільки дратувати, а ось ліплення, навпаки — заспокоїть.
По-друге, завжди (особливо на перших порах) віддавайте перевагу малюнок наклеювання колажів, вирізаних з журналів. Створення колажів — це остання, найвища і заключна стадія арт-терапевтичної роботи, коли вся основна «чорна робота» уже зроблена і можна насолоджуватися чистим спогляданням при мінімумі творчих зусиль. Починають з малюнка.
По-третє, завжди майте найширший вибір кольорової палітри — олівців, фарб або фломастерів. Однак, віддавайте перевагу фарби. Тому що кисть більш пластична і вільна. Зусилля натиску і строгість лінії, яких вимагає олівець, менш сприяють розкріпаченню, особливо на перших порах.
